• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Консультації спеціалістів
• Психолог
• Підготовка до школи

Для майбутніх школярів

Важливе значення для розвитку дитини має орієнтир у просторі. Потрібно памятати, що формування навичок мислення орієнтування в просторі потребує багаторазового повторення, конкретного показу того, що повинна діяти дитина. Ось деякі зразки вправ на закріплення понять «ліва сторона», «права рука (нога)», «попереду», «позаду»:

1. Постав стілець з правої (лівої) сторони від себе

2. Поверни голову вправо (вліво)

3. Зроби крок вперед (назад), вправо

4. Візьми в праву руку м'яч, а в ліву - куб.

5. Стань так, щоб ведмедик був позаду (попереду).

6. Що розміщено попереду (позаду)?

За завданням дорослого діти розкладають іграшки, картинки на столі або аркуші паперу: вгорі, внизу, зліва направо. При цьому широко використовуються ілюстрації з книг.

Хочеться порадити батькам, що давши дитині не спішіть їй відразу допомагати, дайте можливість дитині самостійно подумати, помислити, аж потім уточнюєте відповідь, доповнюєте дію, пояснюючи, чому саме так.

Поради батькам, діти яких ідуть в перший клас

Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини. Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання. Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.

У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається? Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи. Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

Психологічна готовність до навчання у школі

• фізіологічна готовність;

• інтелектуальна (пізнавальна) готовність;

• емоційно-вольова готовність;

• соціальна готовність;

• мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.

Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).

Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад, поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Поради батькам щодо підготовки дітей до школи

• Не залякуйте дiтей школою, це призведе до небажання дитини йти туди. Особливо небезпечно це стосовно боязких, невпевнених у собi дiтей.

• Виявляйте цiкавiсть до iндивiдуальностi дитини, її внутрiшнього свiту.

• Суворiсть i доброзичливiсть у вихованнi дiтей повиннi бути помiрними.

• Сприяйте добрим взаємостосункам вашої дитини з однолiтками, бо якщо їх нема, виникає вiдчуття напруги i хвилювання, що призводить до появи вiдчуття неповноцiнностi, агресивностi. У дитини може сформуватися негативне ставлення до дiтей, до школи.

• Головну увагу при формуваннi невимушеностi в спiлкуваннi з дорослими придiляйте сюжетно-рольовiй грi (гра в школу, програвайте роль учителя).

• Для формування адекватного рiвня спiлкування i взаємодiї дитини з однолiтками використовуйте iгри, за правилами яких дiти змушенi узгоджувати свої дiї для виконання спiльного завдання.

• Для формування внутрiшньої позицiї дитини, розвитку її адекватної оцiнки та самооцiнки, використовуйте режисерськi iгри, в яких носiями ролей виступають iграшки (ляльки, тварини), дитина сама створює i реалiзовує сюжет гри, одночасно виконуючи рiзнi ролi.

• Для формування навчальної дiяльностi застосовуйте дитяче експериментування, у процесi якого дiти «відкривають» новi сторони i якостi об’єктiв, новi знання народжують новi питання.

1. Будь ласка, запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:

- недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;

- недорозвиненість мовлення;

- надмірно емоційний характер спілкування з дитиною у сім’ї;

- несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;

- побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2. Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там. Для цього намагайтеся заздалегідь визначитися, яку саме школу відвідуватиме Ваша дитина. Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.

3. Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:

- складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);

- самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;

- впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;

- самостійно вести шкільний щоденник.

4. Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми.

5. Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові “проблеми”, привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри – їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете пограти з ними.

6. Будьте вимогливими до дитини.

7. Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Звичайно, дуже добре, коли в дитини ще в дошкільному віці буде вироблена звичка керувати своєю поведінкою і тісно пов'язана з цією звичкою риса - організованість. Що робити для цього? Перш за все, дуже корисно для дитини виконувати яку-небудь справу разом із дорослими. Яку саме - в даному випадку не так вже й важливо. Необхідно лише, щоб робота ця виконувалася швидко, весело, без попереднього "розкачування" і довгих пауз. Можна разом займатися боротьбою з брудним посудом: ви миєте, дитина витирає, або читати книжку: сторінку ви, сторінку ваш син чи донька. Нехай спочатку посуд буде погано витертий, а книжку доведеться читати зовсім нецікаву для вас. Нічого страшного. Проте впродовж спільної діяльності ваша дитина набуватиме вміння цілком віддаватися справі.

Дуже важливо також виробити в сина чи доньки звичку переключатися з однієї справи на іншу. Якщо батьки кличуть їсти, то дитина повинна припинити гру, прибрати за собою і йти до столу. Не дозволяйте їй ігнорувати будь-які батьківські вказівки. Адже ми часто спостерігаємо таке: обід готовий, батьки просять дитину до столу, а вона відповідає: "Зараз", - і продовжує займатися попередньою справою. Так повторюється доти, поки хтось із дорослих не виходить із себе. А треба було просто після першого "недочутого" запрошення підійти до свого чада і, давши йому час завершити, привести із собою, не даючи волі емоціям, говорячи з ним твердо і спокійно.

Звичайно, дитина є дитина. І організованість не може бути її основною рисою. Не потрібно вимагати, щоб вона весь час була підтягнута, "ходила струнко". Нехай у неї обов'язково буде вільний час, коли ніхто з дорослих її не "регулює". Але дуже важливо привчати дитину розмежовувати години дозвілля і час, коли вона зайнята чимось серйозним, не змішувати справу з грою, не перетворювати одне в інше. Але скільки разів доводилося бачити картину, коли за обідом дитина не стільки їсть, скільки ліпить із каші на тарілці якісь фігурки. А батьки не звертають на це уваги. Повернувся з прогулянки, почав знімати кросівки і пішов стрибати на одній нозі кімнатою. Вирушив мити руки - і загрався зі струменем води. Батьки не повинні бути пасивними спостерігачами таких сцен. Адже теж саме буде відбуватися під час виконання домашніх завдань: то захочеться поставити олівець вертикально, то голуба з аркуша зробити, то кота погладити...

Одне зауваження: спершу подивіться на себе критичним поглядом: чи не "в вас" пішли син чи донька своєю неорганізованістю, невмінням спланувати дії, довести справу до кінця? Трапляється, що в своїх навчальних справах дитина відтворює стиль життя, який панує в сім'ї. В такому випадку негайно "перегляньте" цей стиль і, перш за все, самі спробуйте стати організованим, а вже потім вимагайте це від дитини і привчайте до цього!

Поради з підготовки руки дитини до письма

З метою полегшення навчання письму дітей в 1 класі слід проводити підготовку руки дитини до письма.

Завдання цієї підготовки полягають у:

1) відпрацюванні гігієнічних і технічних правил, зокрема вміння правильно сидіти за партою, тримати ручку, зошит, олівець;

2) орієнтуватись на сторінці зошита;

3) знаходити потрібну стрічку, верхню і нижню лінійки, похилу;

4) проводити лінії схожі на елементи букв;

5) графічно зображати (обводити) різні фігури.

Батькам слід пам'ятати про велике значення умов, в яких вони навчають дитину писати. Крім загальних умов (освітлення, температура в кімнаті, відповідні меблі) слід звернути увагу на обладнання: олівець, ручку, зошит.

Паста повинна бути темно-фіолетового, або синього кольору. Ручка повинна бути відповідної товщини (8 мм) і довжини (11-12 мм).

Особлива вимога - навчати дітей правильно сидіти за столом. Ноги слід ставити на підлогу, спина пряма, хребет не викривлений; очі від зошита знаходяться на відстані 30-35 см; голова нахилена трохи вперед; плечі горизонтальні; руки лежать на столі, лікті ледь звисають, щоб права рука вільно рухалась на письмі. Зошит повинен лежати похило (вліво), кут нахилу нижнього кінця сторінки по відношенню до лінії стола чи парти дорівнює приблизно 25°, нижній лівий кут сторінки, на якій пише дитина, розміщується навпроти середини грудей, поступово заповнюючи сторінку, дитина лівою рукою посуває зошит вліво.

Підготовку руки дитини до письма слід починати досить рано. Перші спроби доцільно робити у 3-4 роки. Це довільне штрихування малюнків.

Діти 4-5 років розфарбовування можуть проводити у вигляді штрихування прямими вертикальними і горизонтальними лініями, похилими лініями.

Правильне письмо - запорука успішного навчання загалом і розвитком мовлення, зокрема.

Важливо насамперед сформувати в дитини активну позицію щодо цієї діяльності. А це непросте завдання.

Досить відомим є той факт, що процес оволодіння дитиною дошкільного віку письмом пов'язаний зі значними труднощами. У процесі оволодіння механізмом письма великого значення набуває цілеспрямована робота, яка охоплює багатоаспектні найрізноманітніші вправи.

Готуючи дитину до письма, слід насамперед подбати про розвиток дрібних м'язів пальців, кисті руки, передпліччя та окоміру. Особлива увага - формування правильного положення кисті руки. У дошкільнят зазвичай недостатньо розвинена координація, рухи кистей рук неузгоджені з рухами передпліччя , через що дитина часто змінює положення руки й зошита. Якщо дошкільник не навчиться правильно тримати кисть і правильно розташовувати зошит, на поверхні стола, він у майбутньому писатиме літери з порушеним нахилом - занадто вліво чи вправо.

Відомо, що розвиток інтелектуальних здібностей, в тому числі і мови, тісно пов'язані з розвитком дрібної моторики руки. Тому важливо приділяти більше уваги виконанню графічних вправ, розфарбовуванню, штрихуванню, ліпленню з пластеліну, аплікації, грі з мозаїкою і дрібним конструктором. Все це допоможе уникнути труднощів в оволодінні навиками письма.

Займаючись з дитиною, не забудьте пояснити завдання і перевірити його виконання.

Якщо ви зможете щоденно приділити дитині декілька хвилин, то труднощі в оволодінні письмом будуть подолані.

Для підтримування інтересу до вправ слід проводити їх в ігровій формі, не допускати примусу та покарання за якість виконання.

Ступінь розвитку вправності рук у дітей 5-7-річного віку можна визначити за кількістю кидків м'яча діаметром 10 см у стінку з відстані 1 м. Якщо за 30 сек. дитина кинула й спіймала м'яч понад 24 рази, координація її рухів відмінна, від 24 до 19 разів - задовільна, менше від 19 - погана.

Удосконалювати координацію рухів рук допомагають спеціальні фізичні вправи, котрі треба виконувати щодня. При цьому ще можна забувати і про інші фізкультурні заняття, оскільки у дітей із низькою вправністю рук здебільшого погано розвинуті загальна координація і швидкість рухів. Таким дітям дуже потрібні ігри та вправи з м'ячем. Заохочуйте їх до цих ігор, а при першій же нагоді самі пограйте з дітьми в м'яч.

Навчіть дитину перекладати, а потім і перекидати м'яч із руки в руку; підкидати м'яч на різну висоту і ловити його однією та двома руками; ловити м'яч після додаткових рухів (плескати в долоні перед собою, за спиною, обертатися на 360 градусів, присідати).

Час від часу перевіряйте, наскільки ефективні заняття. Зробити це можна за допомогою дуже простих контрольних вправ.

1. Вдаряти м'ячем об підлогу і ловити його після відскоку, спочатку хапаючи знизу, потім - зверху.

2. Вдаряти м'ячем об підлогу, спершу стоячи на місці, а потім -рухаючись у різних напрямках. Ловити їюго по черзі кожною рукою окремо, потім - обома руками.

3.Кидати м'яч об стіну з відстані 1,5-2 м і ловити його обома руками, а потім - однією. Темп кидків пос¬тупово пришвидшувати.

4. Кидати в ціль, розміщену на висоті 1 м, 1,5 м, 2 м, м 'ячі різного діаметра то правою, то лівою рукою.

У міру вдосконалення вправності рук ваша дитина легше справлятиметься з цими контрольними вправами. Зросте темп їх виконаная, а також кількість повторень кожної вправи. Коли стан координації рухів рук помітно поліпшиться можна буде перейти до наступних вправ, які допоможуть дитині навчитися краще писати.

1. Сидячи, руки випростати перед грудьми, пальці розвести. Сильно стиснути пальці в кулаки, затримати в цьому положенні на 2- З сек., потім розкрити кулаки, розслабити їх і стріпнути руками. Повторити 4-6разів.

2.Сидячи. руки випростати перед грудьми, пальці правої руки стиснути в кулак. Розкрити пальці правої руки, а лівої- стиснути, потім- навпаки. Повторити до 20 разів, поступово збільшуючи темп.

3.Сидячи, долоні разом, пальці зчеплені „в замок". По черзі згинати й розгинати пальці 20 - 30 разів

4.Сидячи, руки з розчепіреними пальцям, які лежать на рівній горизонтальній поверхні. Протягом 30-60 сек. по черзі постукувати по твердій поверхні пальцями то лівої, то правої руки, то обох рук відразу.

5.Сидячи, руки зігнути перед собою. Торкнутися великим пальцем по черзі вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця тієї ж руки. Темп виконання її сила натискання поступово зростають. Повторити 15-20 разів.

б. Сидячи долоні разом, пальці переплетені. Згинати п розгинати кисті в суглобах. Повторити 15-20 разів.

7. Вихідне положення - як у вправі 1. Розвернути долоні назовні, повернутися у вихідне положення. Повторити 15-20 разів.

8. Сидячи, руки, зігнуті в ліктях, розвести в сторони, розслаблені кисті вільно опустити. Стріпуючи руками, згинати п розгинати розслаблені кисті. Повторити 15-20 разів.

9. Сидячи, руки зігнуті в ліктях перед грудьми долонями догори. Стріпуючи руками, згинати і розгинати розслаблені кисті. Повторити 15-20 разів.

Поради з розвитку мови

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно місить цілий ряд важливих компонентів : чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих, настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються : «Чому ж досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти - вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади. Які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови : пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам

• Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

• Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

• Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

• Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

• Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

За законами граматики

Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно будувати речення, додержуючи відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.

З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення - дорослі мають правильно говорити.

Найтиповіші помилки у мовленні дітей

- граматичні помилки словотворення;

- граматичні помилки у словозміні.

Граматичні помилки у дитячому мовленні - це закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність мовлення.

Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.

Поради батькам

• Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.

У світі звуків

• Своєчасно виправляйте граматичні помилки.

• Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.

• У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.

Монолог чи діалог

Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням? Чи вміє логічно і послідовно розповісти про свою діяльність, бачене, почуте, пережите? А як розвинена у неї фантазія? Чи складає сама розповіді, казки? Усі ці мовленнєві навички дуже потрібні будуть вашій дитині в школі. Усне мовлення людини існує у двох формах : діалогічній і монологічній. Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками враженнями і переживаннями. У сім'ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні розмови та бесіди з малюком. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається їй буде цікаво навчатися?

• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?

• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?

• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?

• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?

• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?

• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – звертайтесь до спеціалиста, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Коментарi